Тарас Чорновіл - про позицію чиновника під час війни

 Міністр оборони Рєзніков опублікував звернення, в якому багато гарних в правильних слів про трагедію Бучі та звірства рашистських окупантів. Там дійсно потрібні слова про героїзм наших бійців та колосальний рівень наших командувачів, рівного якому нема в Європі та лише одиниці прикладів у світі. Усе було б добре. Але потім пішли конкретні прізвища та згадки про героїчні напрямки оборони та контрнаступу. І тут полізло. Ні, спершу, починаючи із слів про головнокомандувача генерала Залужного, усе було вірно.

Я читав, погоджувався й чекав на один дуже важливий маркер - хоч згадку про неймовірну бойову операцію на Миколаївщині. Там були одні із головних напрямів удару: на Південно-Українську АЕС та далі в центр України, на Кривий Ріг, Дніпро й, головне, на Одесу. На це ворог кидав потужні сили. Миколаїв захистили, Одесу та центр країни прикрили наші військові під командуванням репресованого генерала Марченка. Уся пропагандистська машина постаралася принизити повідомлення про перемоги на півдні, а героїчну оборону Миколаєва приписати цілком цивільному, безумовно, симпатичному й позитивному, голові ОВА Кіму. До останнього лише одна претензія - він боїться навіть згадати вголос рятівника Південної й Центральної України нашого доблесного генерала та погодився грати за принципами, спущеними з Банкової.

І Рєзніков у цій ситуації показав себе знову в ролі "чєго с ізволітє". Це огидно, як і його мовчазна підтримка в переговорній групі зрадницьких рішень про криваву москву, як майбутнього гаранта безпеки України. Цього не можна пробачити (тут чекаю нового лайнометання від пана Доніка та його апологетів, які забули, що волонтери прикривають спину армії, а не задницю чиновників у міноборони, які майже три роки воювали проти цієї ж армії).

Зате не забув міністр згадати серед героїв Буданова. Я підпишуся під кожним словом про героїзм і вмілість бійців ГУР. Але сама розвідка знекровлена. Буданов не зумів побачити того, що бачив увесь світ і половина українців - прямої підготовки до вторгнення. Всі розвідки знали й повідомляли українську владу і про напрям атаки на Київ і, навіть про роль у цій атаці аеродрому в Гостомелі. Зараз ми чуємо від влади, включно із секретарем РНБО, що вони не знали й не чекали. Отже, або Буданов абсолютно безнадійний, як організатор розвідувальної діяльності, або умисно приховав ці факти й в один голос із арахаміями та іншою потороччю переконував владу, що американська й британська розвідки брешуть, а жоден тнаступ не готується. І за баченням міністра Рєзнікова Буданов належить до небачених у світі героїв, а Марченко та його армія просто там десь прогулювалися в Причорномор'ї.

Вибачте, але цього не пробачу. Бо це вже не про минулі злочини й фатальну службову недбалість, які ми зараз не згадуємо й відкладаємо на час після перемоги. Це сьогоднішня позиція чиновника під час війни.