Щоб пам'ятати! Війна в Україні 2022

  Вони ґвалтували її кілька днів на очах маленького сина, доки вона не померла від ран. Вони вбили її чоловіка і потім ґвалтували, поки маленький син ховався у котельній. Вона наледве змогла втекти з маленьким. Чоловік вибіг шукати допомогу, бо у дружини почалися пологи, але його вбили біля будинку. Вони катували мирних жителів так, що їх неможливо упізнати. Вони ґвалтували місцевих жінок, потім вбивали і їздили по них танками. Їхні дружини й матері просять, щоб вони привезли їм у подарунок кросівки, футболки, планшети й унітази. Просять брати побільше. Бо українці мають багато добра. Треба встигнути вивезти. Мабуть, якщо ти сидиш у теплі й затишку, ти не повіриш у це. Мабуть, я б сама не повірила, що таке можливо. Це Україна. XXI століття. Ми більше ніколи не станемо такими, як були раніше. Evgenia Genova  

 То я б Зеленського й не рухав, але він утримує навколо себе купу зрадників та рашистських кротів. За час війни ми перестали про декого чути. Була надія, що може тихенько сплавили. Але ні. Зараз прорвалася скандальна інформація про одіозного підручного міністра Захарченка (ката Майдану), реваншиста Татарова. Татаров і далі на місці, рулить. І не чим-небудь, а всією системою правоохоронних органів та зберігає вплив на суди. Для кращого розуміння, це, якби в СРСР під час війни над усіма силовими органами поставили Гіммлера, точніше, когось із його заступників. І все чудово. У владі всі задоволені. А зараз реваншист таки засвітився. ЦПК Шабуніна (ці з у сіх сил старалися раніше бути толерантними до Зеленського та його опи) оголосило про підсумки своїх розслідувань, згідно яких саме Татаров допоміг утекти Медведчуку відразу після початку війни. Вже тоді були обґрунтовані підозри саме щодо Татарова. Але в той час про це казали лише опозиціонери, а зараз переконалися й неопозиційні екс...

  "Диявол носить форму російського солдата". За кожним фото стоїть чиясь історія життя і чийсь біль.   Деякі з них: Мотижин: “Там у ямі лежать мої родичі. Вони не були військовими, вони не несли жодної загрози. "; Буча: "Трупів навколо було дуже багато. Я не ходжу, тому що по здоров'ю не можу, а дід скрізь ходив дивився... Он між зеленим і червоним будинком два трупи лежить, я вже не знаю скільки! Вони вже посиніли"; Буча, тортури у дитячому таборі: "Чоловіки 50-70 років уздовж дороги лежали з простріленими головами. По дворах лежали молоді – теж розстріляні в голову, із зав'язаними руками. Це чиїсь сини, кохані чоловіки, можливо, дбайливі татусі чи дідусі. З куртки чоловіка з посивілою бородою трохи пізніше дістали гаманець із фотографією 8-10 річної довговолосої дівчинки».   Російські тварюки, які забрали життя наших людей - горіть у пеклі!

Болить душа, яка обмита кров'ю. І серце роз'їдає гострий біль. Жорстокість множиться, тече вперед рікою, Вдаються люди до жорстоких дій. Коли болить і ненависть гуляє, Людини серце роз'їдає гнів, То виправдань жорстокості шукає Блудливий розум, що в полоні снів. Він скаже - "то не люди, то тварини", Та очі нехай дивляться углиб, Коли "тварини" злочини чинили, У лапах Ката бУли дураки. Тепер же ж Кат з глибин до тебе лізе, А ти шукаєш виправдань йому. Спинись! Бо в душу він пролізе! Так ворог атакує голову твою. Бо ти, людино, маєш добре серце. Жорстокість - його темна сторона. Даси слабинку - буде воно темне, Для Ката домом буде голова. Людино, усвідом, війна не ззовні. Ти б'єшся тільки в себе в голові. У ній лунають всі сигнали болю, Тривога й страх сигналять в голові. Твій мозок є причиною реакцій Які вирішують Герой ти, або Кат. Він витік для усіх твоїх емоцій. Ти в голові своїй повік солдат. ...

  Убитий горем звірств в своїй країні Сидить козак над трупами дітей. Хотів спасти, та вбили їх чужинці. Гіркая смерть народжених людей. Сльоза стікає по щоках козацьких, У грудях стогне невгамовний біль. "Ви не дожили і до літ юнацьких, Чужинці вам, невинним, дали бій. Убили вас прокляті звірі, кати. І як же ж, Боже, ти це допустив? Я світ готовий цей навік проклясти, Чому ти, Боже, їх не захистив? І ходять кати по своїй країні, Всміхаються жінкам, ростять дітей. Несуть тортури тут, чужій родині, І терпиш, Боже, ти таких людей." "Я світ оцей створив й дав вільний вибір, - Почув козак з глибин в своїй душі, - Дав людям людям мозок, сили дав над звіром, Та звір, буває, вищим в голові. Людини мозок то є полем бою, Такого ще не бачив оцей світ. Людська свідомість творить сво́ю долю, Коли слабка - то владу має звір. Та звір в природі влаштований простіше, І задоволення з потребами просте. Того й живеться людям тут складніше...

В принціпі стає зрозумілим навіщо повимикали опозиційні канали, хоча смертельна небезпека перших тижнів війни подолана. Це зроблено, щоби на мільйонні аудиторії не задавались питання хто випустив Медведчука з Портновим. Хто це такий всемогутній, що цілі СБУ, МВС, ДБР та Держприкордонслужба навіть дихати в бік тих та інших тварєй побоялися? Терер за трансляцією печального виразу обличчя Зеленського на "єдиному каналі" хочуть все приховати - шкода, що Володимир Олександрович цього не усвідомлює, бо тільки назвав зрадниками кількох стрілочників. ....... А ще ж є розмінований Чонгар, окупована в перший день війни Каховка, оточений без боїв в перший тиждень війни Маріуполь, фактичний сухопутний коридор в Крим з водою в Крим на додачу, та і хто таки збіса віддав путіну вагнерівців теж досі незрозуміло. Той колективний "хтось" розраховує, що війна все спише, розумієте? Тому і намагається стирати українцям пам'ять телевізором, нон-стоп 24/7, не дивлячись н...

  Вбивці замітають сліди. В Маріуполі запрацювали російські мобільні крематорії. Після широкого міжнародного розголосу геноциду в Бучі, вище керівництво рф наказало знищити будь-які свідоцтва злочинів своєї армії в Маріуполі. Тиждень тому обережні оцінки вказували на 5 тисяч загиблих. Але з огляду на розміри міста, катастрофічні руйнування, тривалість блокади та жорсткий спротив, жертвами окупантів могли стати десятки тисяч цивільних маріупольців. Саме тому росія не поспішає давати зелене світло місії Туреччини та іншим ініціативам з порятунку та повної евакуації Маріуполя. Крім того, всіх потенційних свідків звірств окупантів намагаються ідентифікувати через фільтраційні табори та знищити.   Всю брудну роботу росіяни залишили для колаборантів. Очевидці повідомляють, що рашисти залучили до спеціальних бригад зачистки місцевих та терористів «днр». Вони збирають та спалюють тіла замордованих та вбитих в результаті російського вторгнення жителів Маріуполя. Координує роботу ци...

  Йому дали 20 хвилин аби зібрати по частинах свого друга і поховати його. Це Микола. Йому 53. Він живе у Бучі. Микола сильно заїкається. Лише закуривши цигарку, починає говорити. Він живе у підвалі вже 34 дні. Міг виїхати, але чоловік - управдом у п'ятиповерхівці. Каже - не міг не лишитися. У перший день боїв у Бучі в його вікна прилетів снаряд, пробив стіну і застряг у дитячому ліжку, яке загорілося. На щастя дітей він на той час вже евакуював. Вогонь потушили, й одразу разом з трьома друзями спустили усіх стареньких і жінок у підвал, і самі перебралися туди. Коли росіяни захопили місто, вони почали вриватися у кожен будинок. Чоловіків виводили на вулицю, роздягали, шукали татуювання. Двом його друзям, Леоніду та Сергію, було за 50, ще один, теж Леонід, був значно молодший. Побачивши паспорт Леоніда - сказали, що йому нема 50, а отже може воювати. Поставили на коліна і вистрелили у голову. Леоніда Микола поховав першим. Прямо на дворі. Біля трансформаторної будки. На місц...

Першого авіаційного удару зазнало саме наше селище. Були скинуті бомби на 9 поверхові будинки. І ті люди, які знаходилися у підвалах, виявилися похованими живцем. Ми зразу намагалися відкопати їх. Була оголошена повітряна тривога. Потім пішли знову колони, танки, БТР — і стріляли по тих машинах і людях, які намагалися відкопати людей. Ми зверталися до них письмово — розкопувати вони не дозволили Георгій Єрков. о. голови Бородянської селищної ради

 Моє прізвище Пономаренко звати Аня. Всесвіт та Господь Бог дали мені другий шанс на життя, тому пишу саме цей месендж. 3 березня 2022 року в село Ягідне, на Чернігівщині, зайшло військо російських орків. Перша зустріч з варварами була одна з найстрашніших для мене- тримаючи на руках дитину, я впала на коліна і просила щоб тільки не стріляли в синочка Потім нас з сином та батьками чоловіка закрили в погребі на дві доби. На моє прохання принести горщик для дитини окупант (тувін) погодився, але дістав гранату ф1 і сказав, якщо йому не сподобається мої рухи при пересуванні за горщиком, він кине гранату в погріб де знаходився мій синочок. На третю добу нас під дулом автоматів всіх жителів села зігнали в підвал до школи, і там почалося виживання для всіх полонених. Нас було близько 360 людей, з них були дітки наймолодші 1- 1,5 місяця.Спали всі сидячи, окрім дітей та людей похилого віку, які фізично не могли сидіти. Без світла, вентиляції, туалету. На ніч закривали двері до підвалу підп...

То як, ,,сестрице'', Син прислав гостинець? Чужу білизну, плаття, м'ясорубку? Злегка протертий кольоровий килим, Тарілки, чайник і пухнасту шубку?.. Як почувалась ти, коли змивала З чужих сережок кров, що ледь присохла? Велику радість, кажеш, відчувала?! Хай бог мене простить... Та щоб ти здохла! Хай весь твій рід, до сьомого коліна, Не знає щастя, радості ні в чому. За кров, за біль, за сльози України, За горе тих, лишився хто без дому. За обстріли, за всі оті страхіття, Розстріляні ,,зелені'' коридори. Нехай щоночі сняться вам жахіття. Не люди ви... Не люди... А потвори!!! Автор невідомий.

Горіть в аду прокляті нелюди! Я сьогодні померла, мамо, І покинула своє тіло. Мені в ньому було погано. Воно дуже мені боліло. Вороги його катували, Чистоту мою осквернили, Зловтішалися, гвалтували І наругу страшну чинили. По багну мене волочили, Вже сама не могла ходити, І такими ж тілами вкрили, Щоб у купі нас підпалити. Краще б я не була вродлива! Чом горба на спині не мала, Не каліка, не юродива? Може, гвалту б тоді не знала! Навіть звір того не вчиняє, Що чинила ця нечисть клята. Чом Господь їх не покарає, Не пошле нищівну відплату? Щоб вони, як і ми, так само У пекельнім вогні горіли, І щоб їх брудними тілами Смерть усі переправи вкрила! Вічним докором світу стануть Закривавлені мої крила. Я сьогодні померла, мамо! Я звільнилась від свого тіла! Анна Хвост