Щоб пам'ятати! Війна в Україні 2022

 Автор тексту: Любов Плішка А ВИ ЗНАЄТЕ... ? Саме це треба розповідати нашим дітям. Саме цю історію в першу чергу. Знаєте, хто вбив автора всесвітньо відомого "Щедрика" Миколу Леонтовича? Знаєте, хто на допитах відірвав Максиму Рильському вуса зі шматом шкіри і м'яса? Знаєте, хто розстріляв автора відомого твору "Камінна душа", бандуриста Гната Хоткевича? Знаєте, хто довів до самогубства Миколу Хвильового чи Миколу Скрипника?  Знаєте, хто вбив Леся Курбаса та Миколу Куліша однією кулею, аби... зекономити?  Знаєте, хто і чому розстріляв Миколу Зерова? А Валер’яна Підмогильного, Мирослава Ірчана, Марка Вороного, Євгена Плужника, Григорія Косинку, Майка Йогансона...? Знаєте, хто і за якими саме статтями ув'язнили Сергія Параджанова після гучної прем'єри "Тіні забутих предків"? Знаєте, хто спалив всі ноти Василя Барвінського на подвір'ї львівської консерваторії, а потім "дарував" 10 років концтаборів разом з його дружиною, донькою від...

 🇺🇦 Пане Дуда, ви кажете, що щиро не розумієте, як вас можуть обіймати українці, у яких на одязі червоно-чорні символи ОУН і УПА. Що ж, дозвольте пояснити. Ви — президент суверенної держави, союзника України.  Але коли ви згадуєте Шухевича, Бандеру і «людобуйства»,  не спромігшись згадати про звірства Польщі в Галичині,  про пацифікацію 1930-х, про ув’язнення, розстріли, придушення української ідентичності — ви не говорите правду.  Ви її уникаєте.  А без правди — не буде ні взаємної поваги, ні справжнього союзу. Ви згадуєте Волинь.  Але не згадуєте Пілсудського.  Не згадуєте Тадеуша Голувка, який закликав «приборкати українського дикуна» і виселити його до Сибіру.  Не згадуєте Березу-Картузьку — концтабір для українців.  Не згадуєте розстріляних у Сяноку, Перемишлі, на Лемківщині.  Не згадуєте ані акцію «Вісла», ані вбитих дітей. Ви називаєте вбивцями тих, хто дав відсіч тим, хто прийшов на їхню землю з хрестами й нагайками. ...

 Щоночі 100–300 дронів вирушають до РФ і до цілей на окупованій території України. Жодна російська ППО, звісно, не справляється.  Десь «птахи» протиснуться над лісом, десь — по руслу річки, десь отримають від партнерів графік чергування РЛС, десь просто хибними цілями перевантажать ППО, десь у ворога вожених ракет до ППО залишилося менше за норму і нічим працювати. А будь-які спроби масштабувати ЗРК і РЛС гальмує купівля електроніки в обхід санкцій. Плюс потрібна військова хімія, головки самонаведення, де купа технологій, які коштують грошей.  І виходить традиційна для Росії латка на латці.  Можна довго сміятися з того, що США роками намагаються збільшити кількість перехоплювачів до «Патріотів» з 450 до 700, але хто сказав, що Москва зможе виготовити тисячі ракет до «Панцирів» і С-400?  Мединський, коли обіцяв воювати, як з Карлом Великим? Виробництво дронів теж дістати неможливо. «Іскандери» регочуть, та тільки жодного заводу, який можна вирубити кількома хвиля...

 Росія ніколи не залишає своїх імперських фантазій. Перша чеченська війна — програли, відступили. Всі зітхнули: ну от, наче відпустили. Через три роки прийшли вдруге. Уже не гралися — стерли Грозний із лиця землі, поставили свого Кадирова й назвали це «миром». Тепер подивімося на Україну. 2014-й — Крим і Донбас. Не взяли Київ — відійшли. 2022-й — другий заход. «Три дні до Києва» не вийшло — тепер війна на виснаження, ракети по містах і гра в довгу. Висновок простий: якщо Росії дати паузу, вона завжди повернеться. І наступного разу прийде не торгуватися, а стирати з карти. Тому не треба тішити себе ілюзіями про «втомлену Росію». Вона завжди втомлена — поки не зруйнує твоє місто. І єдине, що ми можемо зробити, — відмовитися від порожніх амбіцій, повернути на посади людей, які були ефективними, розвивати власний військово-промисловий комплекс, перестати красти на армії й перестати жити за принципом «після мене хоч потоп». Це єдине, що дасть Україні шанс вистояти. ТГ без цензури : http...