Прокляття мародерам!

То як, ,,сестрице'',

Син прислав гостинець?

Чужу білизну, плаття, м'ясорубку?

Злегка протертий кольоровий килим,

Тарілки, чайник і пухнасту шубку?..

Як почувалась ти, коли змивала

З чужих сережок кров, що ледь присохла?

Велику радість, кажеш, відчувала?!

Хай бог мене простить...

Та щоб ти здохла!

Хай весь твій рід, до сьомого коліна,

Не знає щастя, радості ні в чому.

За кров, за біль, за сльози України,

За горе тих, лишився хто без дому.

За обстріли, за всі оті страхіття,

Розстріляні ,,зелені'' коридори.

Нехай щоночі сняться вам жахіття.

Не люди ви... Не люди... А потвори!!!

Автор невідомий.