Відключення світла - щоб люди пам'ятали

 Я б і після війни залишив відключення світла. 

І через 10 років. 

І через 50. 

І через 100. 

Ненадовго і нечасто. 

Раз на місяць, годинок так на 4-5 кожну чергу. І щоб генератори - трататата.

Щоб люди памʼятали часи, коли навіть в темряві вони воювали, працювали, виконували замовлення, реалізовували проекти, писали репортажі, доглядали дітей і виробляли продукцію. 

Щоб люди памʼятали дні, коли вони були ближчими з сусідами, перехожими, коли вони могли йдучи по справах, прийти на допомогу дівчині, яка пробує завести генератор в своїй кавовій будці, коли таскали літнім людям сумки з продуктами на 10-15 поверх, коли з сусідами сміялися сидячи в укритті, підтримували родини тих, хто на фронті. І вірили в перемогу навіть коли було найважче.

Щоб люди памʼятали, що коли немає айфону улюбленого кольору або не той соус подали до креветок - це не проблема насправді. Взагалі. 

Щоб люди памʼятали про те, що комунальні блага - електрика, вода, газ - це не просто так. Це те, що треба цінувати, бо був колись в історії такий народ - рускіє - який хотів своїх сусідів цього позбавити, щоб вони мільйонами вмирали взимку. Всі. І діти, і старі. Братський народ, був такий.

Щоб люди памʼятали - те, що в них є газ, електрика, вода, держава і взагалі життя - це завдяки ЗСУ, і тим жертвам, через які українцям довелось пройти. 

Щоб люди памʼятали: абсолютно неважливо, який морок навколо тебе. Важливо, як в ньому світишся ти, і як ділишся своїм світлом з тими, хто навколо.